Назар Задніпровський: «Після «Скаженого весілля» у метро часом чую: «Та це не він!»

— Назаре, коронавірус не оминув вашу родину. Перехворів ваш батько — відомий актор Лесь Задніпровський, ви — теж.

— Це було минулого вересня. Батько перехворів серйозно — з двосторонньою пневмонією, а мене Бог милував, я переніс коронавірус легше. Дванадцять днів лікувався. Через мене зупинився знімальний процес «Скаженого весілля-3». Але потім я повернувся, та зйомки продовжилися. А на сьогодні я вже двічі пройшов вакцинацію.

— Як пандемія позначилася на ваших житті та творчості?

— Нові реалії — коли доводиться грати у театрі, де зал може бути заповнений лише наполовину. Це сумно. Й, чесно кажучи, зовсім не те відчуття, коли у залі аншлаг. А коли був суворий карантин, то проходили лише репетиції. Це тривало кілька місяців. Ми дуже скучили за глядачами. Хочеться, щоб пандемія скоріше закінчилася. Що стосується роботи у кіно, зйомки тривають.

— Справжня слава до вас прийшла після виходу на екрани «Скаженого весілля». Як ви її відчуваєте?

— Впізнають, фотографуються… Причому всі хочуть фотографуватися зі мною без маски, тому трошки страшнувато.

— Знаю, що ви їздите у метро. Мабуть, щоразу опиняєтесь у центрі уваги?

— Я їжджу у метро, бо на відміну від своєї дружини машину не воджу. Метро я дуже люблю — це швидко, комфортно. Особливо, коли спека, на дорогах затори. У масці мене мало хто впізнає. Проте часом чую: «Та це не він. Не може бути, щоб він їхав у метро». Або, наприклад, питають: «Це ви?» Я відповідаю: «Ні, я просто схожий». Я люблю, коли глядачі спілкуються зі мною біля театру або на знімальному майданчику. У повсякденному житті ж надмірна увага тільки заважає. І я радий, якщо мене не впізнають, коли я, наприклад, йду у магазин.

«Людям хочеться бачити нових акторів, свіжі театральні та кінороботи»

— Що таке акторська слава, ви ж знали ще з дитинства, бо ваш батько Лесь Задніпровський — легенда українського театру. А нині вже навіть важко сказати, хто з вас більше публіці відомий.

— У кожного покоління свої кумири. Молодь більше любить молодих акторів та режисерів, старші люди — митців зі свого покоління. Щоразу йде нова хвиля.

— Це як й у спорті. Постійно з'являються нові імена…

— Про спортсменів я взагалі мовчу. Кожен олімпійський чемпіон — король на чотири роки. Виграв — маєш популярність, рекламу, підписників, гроші… А не дав результат — про тебе забувають. У спорті все дуже жорстоко. Навіть жорстокіше та швидкоплинніше, ніж у акторів. У нас є хоча б період — 10−20 років…

— Як вважаєте, чи посилить пандемія професійну конкуренцію у суспільстві?

— Багато що змінилося. Немало бізнесів переформатувалися, стали дистанційними. З'являються нові галузі, професії. Багато хто втрачає роботу, а хтось, навпаки, її здобуває.

— Чи варто молоді йти у акторську професію у такий турбулентний час, коли невідомо, як можна нею заробляти?

— Я вважаю, що людям завжди будуть потрібні відпочинок, віддушина, візуальні враження. Книга, радіо — це чудово. Але очі теж хочуть бачити. Й не тільки старе, що було колись відзняте, а й нове. Людям хочеться бачити нових акторів, свіжі театральні та кінороботи. Тому думаю, що цей процес не зупиниться. Недаремно голлівудське кіно — одна з найприбутковіших справ у світі. Тому вони так цінують своїх зірок, тому у них такі гонорари! І у нас театр та кіно мають розвиватися. Ніякий ковід не повинен стати перешкодою.

— Кажуть, не виключено, що скоро сценарії до фільмів буде створювати штучний інтелект.

— Можливо. Все, що за кадром та поза сценою, він може робити. Але грати мають живі актори. Без них ніяк не обійтись! Принаймні у найближчі сто років (посміхається). А що далі буде, не знаю. Навіть, якщо виставу люди захочуть дивитись онлайн, на сцені мають бути справжні артисти. Але все ж хочеться, щоб, як і раніше, глядачі приходили до театру, щоб зали були повні, бо це зовсім інша атмосфера. Глядачі створені для акторів, так як і актори для глядачів. Це як і у спорті: спортсмени створені для вболівальників, а вболівальники — для спортсменів. І немає нічого сумнішого, ніж порожні зали та стадіони. Не дай Боже, щоб так було. Мені здається, це надто жорстоко.

«Моє улюблене місце відпочинку — Закарпаття»

— Пісня «На щастя», що стала офіційним саундтреком «Скаженого весілля-3», набрала на YouTube вже понад два мільйони переглядів. У кліпі знялася зіркова компанія: Потап, Олег Винник, Юрій Горбунов, Надія Мейхер… Мабуть, у цієї пісні є всі шанси стати весільним хітом.

— Вона дійсно хороша, зворушлива. Та дуже популярна на весіллях.

— Літо — час подорожей. Яке у вас улюблене місце відпочинку?

— Закарпаття. Особливо люблю Сваляву. Це чудове місце для оздоровлення — чисте повітря, цілюща водичка… А ще дуже мені подобається Буковина.

— А де за кордоном для вас найкращий релакс?

— Я не відпочивав за кордоном — їздив на екскурсії, дивився. Дружині та дітям подобається відпочинок у Туреччині.

— Чи будуть, з вашої точки зору, люди подорожувати, як і раніше?

— Тільки з'явиться така можливість, будуть їздити, бо немає нічого кращого, ніж мати вільний час та бажання побачити світ.

— Як вважаєте, яке спілкування врешті-решт переважить: онлайн чи офлайн?

— По роботі буде більше онлайну. Але такий формат не замінить спілкування за філіжанкою кави чи за чаркою. Тут онлайном не обійтися. Треба обов'язково зустрічатися у кав'ярнях, барах, театрах, на концертах… Це було, є й буде.

— Чи змінить, на вашу думку, пандемія людей? Чи стануть вони добрішими та щирішими?

— На превеликий жаль, навряд чи. Люди продовжують «змагатися», хто вакцинувався якою вакциною, у кого кращий захист: у того — маска, в іншого — респіратор… Не всі собі можуть дозволити однакове лікування, однаковий захист. Причому своєчасний. Поки дійде черга, людина вже може вмерти. Дай Боже, щоб я помилявся, але мені здається, що пандемія не об'єднає людей. У нас зі всього уміють створити дефіцит, блат. Є ті, що використовують пандемію, щоб на ній заробити.

— Які уроки мають винести люди з нинішньої ситуації?

— Пандемія — дзвоник усім нам, щоб ми задумалися, як живемо. Вона нагадала кожному, що життя таке коротке та не завжди від нас усе залежить.

— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у наш непростий час?

— Бажаю усім міцного здоров'я! Бережіть один одного у родині: дітей, батьків, дружини — чоловіків, чоловіки — дружин. Це головне.

Раніше співрозмовником «ФАКТІВ» у рубриці «Світ після пандемії» був відомий український артист і шоумен Дмитро Коляденко.